Аннотация
Іван Франко
Мойсей
Автор звертається у пролозі до свого замученого, розбитого народу, який стоїть на роздоріжжі й не знає, куди йти. Саме його майбутнім і тривожиться поет, не вірить, що судилося йому «в сусідів бути гноєм», що його долею буде «укрита злість, облудлива покірність». Невже ж! задармо стільки серць горіло… найсвятішою любов'ю», невже «задармо край твій весь политий кров'ю твоїх борців», — звертається він до українців. І сам собі упевнено відповідає: «Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання», «прийде час», «і ти., засяєш у народів вольнім колі,… І глянеш, як хазяїн домовитий, по своїй хаті і по своїм полі».
ІКоли після сорока років безперервного блукання по пустелі єврейський народ під проводом Мойсея нарешті дійшов до Палестини, «обіцяного краю», люди зневірилися, почали ремствувати: «Набрехали пророки!» Це був уже не народ, а «кочовисько ледаче», і тільки діти гралися — воювали, зводили міста з піску. Видно, «пророцькі слова перейш...
Отзывы