Аннотация
Айзек АЗІМОВ
Юність
1
Забрязкотіли камінці об шибку, і хлопчик заворушивсь уві сні. Потім сів у ліжку. Минуло кілька секунд, перш ніж до нього дійшло, де він. Звичайно, не вдома. Він у селі. Було холодніше, ніж удома, за вікном ледь розвиднювалося.
— Скіпко! — почувся настирливий хрипкий шепіт.
Хлопчик метнувся до відчиненого вікна.
Насправді його звали інакше, але новому приятелеві, з яким він напередодні познайомився, вистачило одного погляду на його худорляву постать, щоб вирішити:
— Ти — Скіпка! — І додати: — А я — Рудий.
Рудого також насправді звали не так, але прізвисько страшенно йому пасувало. Вони миттю подружилися: так швидко й без вагань можуть заприязнитися тільки діти, навіть не підлітки, а діти, на яких іще ніяк не позначилась дорослість.
— Привіт, Рудий! — гукнув Скіпка й бадьоро махнув йому рукою, кліпаючи очима та остаточно прокидаючись.
— Тихо! — схожим на каркання шепотом урвав його Рудий. — Ще розбудиш к...

Отзывы